question
stringlengths 12
6.88k
| answers
listlengths 0
5
| correct_answers
sequencelengths 1
1
| subject
stringclasses 2
values |
|---|---|---|---|
Виділене слово вжите в невластивому йому значенні в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Два примірники словника *присутні* в кабінеті."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Вантажне відділення *розташоване* на першому поверсі."
},
{
"marker": "В",
"text": "Ялту *вважають* одним з найпопулярніших курортів."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Директор банку *перебуває* за кордоном."
},
{
"marker": "Д",
"text": "У санаторії *є* кілька басейнів."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Поширеним є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Кілька покупців почали сперечатися."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Мільярди людей прагнуть жити в злагоді."
},
{
"marker": "В",
"text": "Хлопчаки били байдики."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Вистава була надзвичайна."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Трава не скошена."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
З поданих у дужках синонімів кожен з варіантів можливий у реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "(Ретельні, проникливі) дослідження археологів підтверджують слова Геродота."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Червоні жоржини (сильніше, потужніше) мерехтять росами."
},
{
"marker": "В",
"text": "Старі дуби (оточували, облягали) галявину."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Представники різних поколінь не завжди (здатні, здібні) порозумітися."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Ми стояли, зачаровані (дивною, прекрасною) музикою весняних лугів."
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Уміння радіти чужим успіхам мірило шляхетності. (2)Якщо людину підтримати похвалити підкреслити щось хороше в ній вона намагається дорівнювати уявленню яке про неї склалося. (3)Ось чому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності відчуття певної „собівартості” аби згодом не склався комплекс меншовартості. (4)Недарма кажуть Якщо казати людині постійно що вона свиня то згодом вона зарохкає. (5)Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. (6)Краще зачекати познайомившись ближче чи навіть заприятелювавши з ними. (7)Але пам’ятаймо що слова похвали потрібні кожному.
Речення з прямою мовою | [] | [
"4"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Уміння радіти чужим успіхам мірило шляхетності. (2)Якщо людину підтримати похвалити підкреслити щось хороше в ній вона намагається дорівнювати уявленню яке про неї склалося. (3)Ось чому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності відчуття певної „собівартості” аби згодом не склався комплекс меншовартості. (4)Недарма кажуть Якщо казати людині постійно що вона свиня то згодом вона зарохкає. (5)Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. (6)Краще зачекати познайомившись ближче чи навіть заприятелювавши з ними. (7)Але пам’ятаймо що слова похвали потрібні кожному.
Тире треба поставити в реченні | [] | [
"1"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для
покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати
конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на
нього.
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Висловлювання «Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Українка» (рядки 1-3) є в тексті | [
{
"marker": "А",
"text": "тлумаченням заголовку"
},
{
"marker": "Б",
"text": "тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати"
},
{
"marker": "В",
"text": "формулюванням проблеми, спірного питання"
},
{
"marker": "Г",
"text": "аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для
покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати
конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на
нього.
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Серед суджень, що підтверджують думку «... В тисячний раз справдилася на ній (Лесі Українці) знана оповідка: немає пророків у своїй землі!» (рядки 39-40), зайвим є судження | [
{
"marker": "А",
"text": "Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою (рядок 46)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "«На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих віршів (рядки 25-26)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» (рядки 49-51)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "... Майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона (рядки 31-32)."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для
покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати
конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на
нього.
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Загальним відносно інших є зміст висловлювання | [
{
"marker": "А",
"text": "Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою (рядки 4-5)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена критика (рядки 5-7)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості (рядки 7-8)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Її життя було цілою проблемою (рядок 4)."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для
покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати
конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на
нього.
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Висновком, що випливає з інших поданих суджень, є | [
{
"marker": "А",
"text": "В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося (рядки 33-34)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним (рядки 36-37)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося (рядки 34-35)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя (рядки 35-36)."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для
покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати
конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на
нього.
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Наведені судження доводять справедливість думки Франка про те, що Леся Українка була «одиноким мужчиною серед поетів соборної України» (рядок 9), окрім судження | [
{
"marker": "А",
"text": "... Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно (рядки 13-14)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї» (рядки 38-39)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея (рядки 42-44)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "... Вона була ... застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання (рядки 46-47)."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для
покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були б стати
конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на
нього.
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
За *Д. Донцовим
633 слова*
У реченні «Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з душею скованого Прометея» (рядки 42-44) слово *вогонь* ужите в значенні | [
{
"marker": "А",
"text": "полум’я"
},
{
"marker": "Б",
"text": "душевне піднесення"
},
{
"marker": "В",
"text": "вогнище"
},
{
"marker": "Г",
"text": "стрільба"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Уособленням у тексті є висловлювання | [
{
"marker": "А",
"text": "на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки"
},
{
"marker": "Б",
"text": "письменниця лишилася якимось сфінксом"
},
{
"marker": "В",
"text": "це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її"
},
{
"marker": "Г",
"text": "пазурі минулого"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
У реченні «Це був час, ..коли на зміну безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб» (рядки 19-21) слово *сноб* означає *людина*, *яка*: | [
{
"marker": "А",
"text": "у нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї своїх попередників"
},
{
"marker": "Б",
"text": "над усе ставить насолоду життям"
},
{
"marker": "В",
"text": "уважає себе носієм інтелектуальності й вишуканих смаків, беззастережно схиляється перед модою"
},
{
"marker": "Г",
"text": "має глибокі різносторонні знання, є начитаною"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Слова, виділені у вислові «маленька жінка **з душею скованого Прометея**» (рядки 43-44) означають: *та, яка* | [
{
"marker": "А",
"text": "терпить невимовні фізичні муки"
},
{
"marker": "Б",
"text": "страждає через нездійсненність того, до чого прагне"
},
{
"marker": "В",
"text": "покарана за свавілля"
},
{
"marker": "Г",
"text": "самотня й не сприйнята сучасниками"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Поетка українського відродження**
(1-3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються
нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і
Леся Українка.
(4-12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже всіх
сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе
уваги тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав
(13-18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в
добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної
моралі – етику, прописи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку.
На місце великих пристрастей – поміркованість. На місце віри, що рушає горами, – сліпе
упокорення перед так званим богом подій.
(19-24) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні на
кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну
безпосередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну
легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли
врівноважені внуки, що „садили картопельку”, і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю
ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.
(25-32) «На шлях я вийшла ранньою весною», – зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за
великим всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за
чимось великим, що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот
років, тоді, коли зачиналися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи
пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше
зрозуміли би. Та майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно
прагнула вона.
(33-37) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що
вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не
дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не
насолодою ним.
(38-40) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй
землі!
(41-45) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не ціла
правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того
внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, – цю маленьку жінку з
душею скованого Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно,
живуть коротко.
(46-56) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією
самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але
подібно багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і
національної гідності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні
противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть
скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного
зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед
пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави. Тоді
останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону,
збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так немилосердно картала і
так безумно любила.
За *Д. Донцовим
633 слова*
Слова *вищий дух вказував страшну і величну путь* у реченні «Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і величну путь безумства й слави» (рядки 51-53) становлять | [
{
"marker": "А",
"text": "уособлення"
},
{
"marker": "Б",
"text": "гіперболу"
},
{
"marker": "В",
"text": "літоту"
},
{
"marker": "Г",
"text": "метафору"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Антоніми вжито в прислів’ї | [
{
"marker": "А",
"text": "Добро далеко розходиться, а зло ще далі."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Не говори, що знаєш, але знай, що говориш."
},
{
"marker": "В",
"text": "Птицю знати по пір’ю, а чоловіка по бесіді."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Коли хочеш щось сказати – перш подумай."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Фразеологічний зворот ужито в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "За Дніпром небо ясно палало всіма кольорами веселки."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Минає день, тиждень, місяць і півроку збігло за водою."
},
{
"marker": "В",
"text": "Життя людське багатогранне, і кожна його пора по-своєму прекрасна."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Простим є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу."
},
{
"marker": "Б",
"text": "На узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава."
},
{
"marker": "В",
"text": "Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Числівник є в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Майнули в повітрі десятки крил – і голубина зграя знялась у блакить."
},
{
"marker": "В",
"text": "Дуб уже ріс кількадесят років."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Стокілометрову відстань подолали дуже швидко."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю.
Орфографічну помилку допущено в слові | [
{
"marker": "А",
"text": "щороку"
},
{
"marker": "Б",
"text": "до схочу"
},
{
"marker": "В",
"text": "довкола"
},
{
"marker": "Г",
"text": "догори"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "першому"
},
{
"marker": "Б",
"text": "третьому"
},
{
"marker": "В",
"text": "четвертому"
},
{
"marker": "Г",
"text": "п’ятому"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)*Щороку* під кінець травня земля набирається сили і її живлющі соки *до схочу* напоюють зело. (2)Саме під цю пору на Поліссі починає густо цвісти азалія. (3)Її жовтий цвіт мовби велетенське мереживо свічок, виготовлених із ярого воску, освітлює найтемніші закутки лісових хащ. (4)Душа від того яскравого суцвіття наповнюється бадьорим настроєм, веселішає, усе *довкола* набирає особливої урочистості. (5)Великі з жовтим відблиском пелюстки густо вигойдуються на тендітних ниточках, бутончики нагадують підвішену *догори* парасолю.
Відокремленим означенням ускладнено речення | [
{
"marker": "А",
"text": "перше"
},
{
"marker": "Б",
"text": "друге"
},
{
"marker": "В",
"text": "третє"
},
{
"marker": "Г",
"text": "п’яте"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Апостроф пишеться в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята"
},
{
"marker": "Б",
"text": "верф..ю, транс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати"
},
{
"marker": "В",
"text": "к..юрі, інтерв..ю, відіб..ється, з..явитися"
},
{
"marker": "Г",
"text": "тім..я, від..їжджати, возз..єднання, ін..єкція"
},
{
"marker": "Д",
"text": "М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "від..аль, старан..ий, нал..ю"
},
{
"marker": "Б",
"text": "узбереж..я, розкіш..ю, ніжніст..ю"
},
{
"marker": "В",
"text": "числен..ість, розріс..я, показн..ик"
},
{
"marker": "Г",
"text": "стат..ею, безсон..ий, вирощен..ий"
},
{
"marker": "Д",
"text": "бов..аніти, нескінчен..ий, ..вічливий"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "двадцять два футболісти"
},
{
"marker": "Б",
"text": "три з половиною сантиметрів"
},
{
"marker": "В",
"text": "двадцять чотири учня"
},
{
"marker": "Г",
"text": "півтори літри"
},
{
"marker": "Д",
"text": "сім цілих і вісім десятих відсотків"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Літеру *и* на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "ц..стерна, д..намо, х..рург"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Амер..ка, мерс.., соц..ологія"
},
{
"marker": "В",
"text": "с..лует, д..плом, Шексп..р"
},
{
"marker": "Г",
"text": "бр..гада, реж..м, арх..в"
},
{
"marker": "Д",
"text": "реч..татив, такс..ст, Лейпц..г"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно узгоджено прикметники з іменниками в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "красиве панно, багатолюдний Делі, широка Міссурі, веселий месьє"
},
{
"marker": "Б",
"text": "маленьке какаду, змістовне лібрето, високе Кіліманджаро, струнка міс"
},
{
"marker": "В",
"text": "сонячна Перу, золоте кольє, сіре кашне, дивакуватий маестро"
},
{
"marker": "Г",
"text": "ліричне інтермецо, козацький бароко, старе піаніно, цікаве кіно"
},
{
"marker": "Д",
"text": "смачне манго, новий фортепіано, далека Чилі, біле жабо"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Закінчення *-у (-ю)* у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Крим, зошит, театр"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Байкал, університет, понеділок"
},
{
"marker": "В",
"text": "продукт, характер, сік"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Тернопіль, вид, вишняк"
},
{
"marker": "Д",
"text": "ромб, Казахстан, президент"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Неправильно побудовано словосполучення | [
{
"marker": "А",
"text": "п’ятнадцять хвилин десятого"
},
{
"marker": "Б",
"text": "зараз одинадцята"
},
{
"marker": "В",
"text": "за п’ять хвилин сьома"
},
{
"marker": "Г",
"text": "пів на першу"
},
{
"marker": "Д",
"text": "буду після дев’ятої"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прийменник *у* на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "висновок … статті, експонат … музеї, птах … небі, участь … форумі"
},
{
"marker": "Б",
"text": "поїхати … відрядження, наймиліше … світі, покласти … узголів’я, здали … архів"
},
{
"marker": "В",
"text": "побувати … Львові, квітник … саду, залишиться … спогадах, купити … аптеці"
},
{
"marker": "Г",
"text": "вишня … цвіту, мешкала … Індії, оселя … рушниках, віра … безсмертя"
},
{
"marker": "Д",
"text": "перебував … Ватикані, запевнили … добросусідстві, приведення … відповідність, заявити … відповідь"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Разом пишуться всі слова в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "напів/автомат, авіа/промисловість, режисер/постановник"
},
{
"marker": "Б",
"text": "північно/кримський, міні/автомобіль, навчально/виховний"
},
{
"marker": "В",
"text": "одно/разовий, давньо/український, загально/державний"
},
{
"marker": "Г",
"text": "жовто/гарячий, жовто/блакитний, жовто/дзьобий"
},
{
"marker": "Д",
"text": "теле/апаратура, пів/години, крем/брюле"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно вжито дієслівну форму в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Чи ти дасиш мені олівець?"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Стань у центрі кімнати."
},
{
"marker": "В",
"text": "Парламент ухвале це рішення."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Давай зустрінемся о шостій."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Ходімте на вулицю."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Вставне слово, що вказує на послідовність і зв’язок думок, ужито в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів."
},
{
"marker": "В",
"text": "Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Кома НЕ СТАВИТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущено) | [
{
"marker": "А",
"text": "Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлися зорі."
},
{
"marker": "В",
"text": "Тепло було й вишні цвіли рясно."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Дощ пройшов і світлі ручаї в синє море виливають воду."
},
{
"marker": "Д",
"text": "В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі."
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Граматичну помилку допущено в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Листки, кружляючи й шарудячи, падають додолу."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Читаючи цей роман, у моїх очах з’явилися сльози."
},
{
"marker": "В",
"text": "Дівчина йшла по дорозі, весело наспівуючи бадьору пісеньку."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Безмежно зрадівши, Оксана закружляла в танку."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Відшукавши в Інтернеті інформацію, я зміг підготувати доповідь."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно утворені всі форми дієприкметників у рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "накреслений, зшитий, роблячий, побачений"
},
{
"marker": "Б",
"text": "лежачий, посивілий, зліплений, нафарбований"
},
{
"marker": "В",
"text": "зацікавлений, помолодівший, уславлений, змарнілий"
},
{
"marker": "Г",
"text": "розвалений, посміхаючийся, палаючий, знайдений"
},
{
"marker": "Д",
"text": "оформлений, випечений, потемнівший, забутий"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Поширеним є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Хай кожен із вас заспіває."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Гостям весело."
},
{
"marker": "В",
"text": "Дідусь буде відпочивати."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Хлопець виявився не ликом шитий."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Край неба жеврів."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його
здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав
наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ-
ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи
ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про
єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через
серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія.
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай,
але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре
знати мову – і літературну, і народну.
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
Тлумачення слова, виділеного в реченні «Це саме скажу **парадоксом**: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефахові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку» (рядки 34-38) подано в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "підстава, доказ, обґрунтування, підтвердження чого-небудь"
},
{
"marker": "Б",
"text": "думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глузду, хоч насправді може й не бути хибною"
},
{
"marker": "В",
"text": "безглуздість, нісенітниця"
},
{
"marker": "Г",
"text": "складний, заплутаний випадок"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його
здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав
наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ-
ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи
ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про
єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через
серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія.
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай,
але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре
знати мову – і літературну, і народну.
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
Антоніми використано в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве (рядки 17-18)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "... Наукову працю ... взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський університет визнав її незрілою (рядки 10-11)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Отож людина, звикла до земної течії часу, буде інакше чути цю течію на інших орбітах (рядки 24-25)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-своєму, от як розмовляють неосвічені люди... (рядки 33-34)."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його
здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав
наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ-
ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи
ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про
єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через
серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія.
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай,
але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре
знати мову – і літературну, і народну.
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
До фразеологізму **перебиватися з хліба на воду**, використаного в реченні «Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав наукову працю…» (рядки 9-10) НЕ МОЖЕ БУТИ синонімом фразеологізм | [
{
"marker": "А",
"text": "перебиватися з юшки на квас"
},
{
"marker": "Б",
"text": "перебиватися з копійки на копійку"
},
{
"marker": "В",
"text": "зводити кінці"
},
{
"marker": "Г",
"text": "зводити рахунки"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
Ейнштейн, а не геній. Цей технікум він таки закінчив, але вчителі не вважали його
здібним студентом. Перебиваючись із хліба на воду, бідуючи, 1901 року він написав
наукову працю – її взяв кращий фізичний журнал світу, а ось Цюріхський універ-
ситет визнав її незрілою. Ейнштейн живе в біді, працює в якомусь бюро, не маючи
ні добрих бібліотек, ні оточення, а після роботи розробляє свою геніальну теорію про
єдність простору і часу. Від мрії стати доктором філософії він відмовився – через
серію невдалих спроб. Слава Богу, що він не став доктором: інакше не було б генія.
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
Метафора є в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись (рядки 38-39)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких бажань (рядки 43-44)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення (рядок 49)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? (рядок 47)."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай,
але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре
знати мову – і літературну, і народну.
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
Тему тексту, що об’єднує окремі його мікротеми, сформульовано в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку (рядки 15-16)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "«... Спроба втекти від життя на луки задоволення» (рядок 49) – наївна."
},
{
"marker": "В",
"text": "Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл (рядки 49-50)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "... Чим наповненіше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше (рядки 26-27)."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай,
але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре
знати мову – і літературну, і народну.
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
Головну думку автора подано в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи початок нудний, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого (рядки 16-17)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "... Не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям (рядки 28-29)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, бездіяльності, безінтересу (рядки 45-46)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя (рядки 46-47)."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай,
але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре
знати мову – і літературну, і народну.
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
І адресант, і адресат мовлення вказані в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати (рядок 42)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Ти не знаєш, що то є стилістика? (рядки 31-32)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати (рядки 39-40)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу (рядок 30)."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Учитися жити**
(1-14) Дорогий сину, я обіцяв тобі переказати прецікаву статтю Абдуса Саляма
про останній задум Ейнштейна. Автор пише, що Ейнштейн – найбільший геній двад-
цятого століття, а можливо, і всіх часів, скільки існує людина. Однак Ейнштейна
могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій
країні. Він, розумний надто зі школи, народився в Німеччині, де був цвіт учених
світу. Але і тут, вступаючи до Цюріхського політехнікуму, він «провалився» на
іспиті й не став інженером. На велике щастя для науки, інакше був би інженер
(15-20) Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава –
в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи
нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І
другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні
стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове,
щойно створене, зроблене, народжене.
(21-29) Тепер про статтю. Автор пише, що Ейнштейн об’єднав поняття простору
й часу. Усі тіла рухаються і всі взаємодіють. Який простір руху вони мають? Орбі-
тальний, тобто кривий (прямої лінії руху немає). За той самий умовний відтинок
часу тіла проходять різні відстані. Отож людина, звикла до земної течії часу, буде
інакше чути цю течію на інших орбітах. На великій орбіті можна прожити значно
довше життя за той самий умовний земний день. Так, до речі, і в житті: чим напов-
неніше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше. І – навпаки. Отож вирі-
шення проблеми подовження життя – не втрачати часу, а наповнювати його
роботою, працею, зусиллям.
(30-41) Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі-
стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти
не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись-
менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по-
своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме
скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа-
хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають
ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так
добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, –
вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай,
але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре
знати мову – і літературну, і народну.
(42-51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба-
гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба-
жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно,
що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без-
діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так
і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для
багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо
те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо-
лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому
насущникові – міра життя.
*За В. Стусом
602 слова*
Відрізняється від інших за стилістичними особливостями речення | [
{
"marker": "А",
"text": "На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній (рядки 7-8)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні (рядки 3-5)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Усі тіла рухаються і всі взаємодіють (рядок 22)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі (рядки 44-45)."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Рядки
*Радуйся, ой радуйся, земле –
Син Божий народився*
узяті з твору, що належить до | [
{
"marker": "А",
"text": "календарно-обрядових пісень"
},
{
"marker": "Б",
"text": "родинно-побутових пісень"
},
{
"marker": "В",
"text": "соціально-побутових пісень"
},
{
"marker": "Г",
"text": "балад"
},
{
"marker": "Д",
"text": "історичних пісень"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Висловлення зі «Слова про Ігорів похід» «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій поглянем» належить | [
{
"marker": "А",
"text": "Ростиславові"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Святославові"
},
{
"marker": "В",
"text": "Володимирові"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Ігореві"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Олегові"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Мораль у байках Григорія Сковороди названа автором | [
{
"marker": "А",
"text": "«мудрість»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«висновок»"
},
{
"marker": "В",
"text": "«повчання»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«сила»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«настанова»"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Характеристика «Золото – не дівка! […] Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить…» стосується | [
{
"marker": "А",
"text": "Марусі («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка)"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Устини («Інститутка» Марка Вовчка)"
},
{
"marker": "В",
"text": "Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського)"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Мелашки («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького)"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Марічки («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського)"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
«Енеїду» Івана Котляревського написано | [
{
"marker": "А",
"text": "ямбом"
},
{
"marker": "Б",
"text": "хореєм"
},
{
"marker": "В",
"text": "дактилем"
},
{
"marker": "Г",
"text": "амфібрахієм"
},
{
"marker": "Д",
"text": "анапестом"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
П’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» починається піснею | [
{
"marker": "А",
"text": "«Віють вітри, віють буйні…»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Ой під вишнею, під черешнею…»"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Всякому городу нрав і права…»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Де згода в сімействі…»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Віє вітер горою…»"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прочитайте уривок поезії Тараса Шевченка та з’ясуйте, кому присвячений твір.
*… Замовк неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де вперше витав,
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою, –
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.
Все сумує, – тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.* | [
{
"marker": "А",
"text": "Іванові Вишенському"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Григорієві Сковороді"
},
{
"marker": "В",
"text": "Іванові Котляревському"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Григорієві Квітці-Основ’яненку"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Пантелеймонові Кулішу"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прочитайте уривок, визначте автора та використані поетичні фігури.
*Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізніх
Палитиме, заснути я не можу.* | [
{
"marker": "А",
"text": "Тарас Шевченко; інверсія, тавтологія"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Леся Українка; інверсія, оксиморон"
},
{
"marker": "В",
"text": "Іван Франко; інверсія, риторичне звертання"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Микола Вороний; інверсія, антитеза"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Олександр Олесь; інверсія, анафора"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Рядки з поеми Тараса Шевченка «Кавказ» «Слава! Хортам, і гончим, і псарям, і нашим батюшкам царям слава» пройнято | [
{
"marker": "А",
"text": "захватом величчю царської особи"
},
{
"marker": "Б",
"text": "вірнопідданськими почуттями до царя"
},
{
"marker": "В",
"text": "їдким сарказмом"
},
{
"marker": "Г",
"text": "легкою іронією"
},
{
"marker": "Д",
"text": "урочистим пафосом"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша | [
{
"marker": "А",
"text": "історичний роман"
},
{
"marker": "Б",
"text": "роман у новелах"
},
{
"marker": "В",
"text": "біографічний роман"
},
{
"marker": "Г",
"text": "пригодницький роман"
},
{
"marker": "Д",
"text": "соціально-психологічний роман"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Боротьба за гетьманську булаву в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада» точиться між | [
{
"marker": "А",
"text": "Хмельницьким і Барабашем"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Остряницею і Черкесом"
},
{
"marker": "В",
"text": "Пушкарем і Шибалистом"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Сомком і Брюховецьким"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Туром і Шраменком"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Справжні ім’я та прізвище Марка Вовчка | [
{
"marker": "А",
"text": "Лариса Косач"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Марія Вілінська"
},
{
"marker": "В",
"text": "Панас Рудченко"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Іван Білик"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Михайло Драгоманов"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Слова «чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий посіпака» характеризують героя «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького | [
{
"marker": "А",
"text": "Омелька"
},
{
"marker": "Б",
"text": "осавули"
},
{
"marker": "В",
"text": "волосного"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Лавріна"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Карпа"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Співавтором роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» був | [
{
"marker": "А",
"text": "Пантелеймон Куліш"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Михайло Драгоманов"
},
{
"marker": "В",
"text": "Микола Костомаров"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Михайло Павлик"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Іван Білик"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Кульмінацією новели Михайла Коцюбинського «Intermezzo» є | [
{
"marker": "А",
"text": "звільнення письменника від залізних обійм міста"
},
{
"marker": "Б",
"text": "зустріч митця з селянином"
},
{
"marker": "В",
"text": "звернення героя до сонця"
},
{
"marker": "Г",
"text": "пісня жайворонка"
},
{
"marker": "Д",
"text": "прощання з нивами"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
У романі Василя Барки «Жовтий князь» символом невмирущості народу виступає | [
{
"marker": "А",
"text": "церковна чаша"
},
{
"marker": "Б",
"text": "бабуся"
},
{
"marker": "В",
"text": "хлібина"
},
{
"marker": "Г",
"text": "срібний ланцюжок"
},
{
"marker": "Д",
"text": "вишитий рушник"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Івана Франка та виконайте завдання**
*Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!*
*Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.*
Твір належить до | [
{
"marker": "А",
"text": "громадянської лірики"
},
{
"marker": "Б",
"text": "філософської лірики"
},
{
"marker": "В",
"text": "пейзажної лірики"
},
{
"marker": "Г",
"text": "інтимної лірики"
},
{
"marker": "Д",
"text": "медитативної лірики"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Івана Франка та виконайте завдання**
*Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!*
*Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.*
Поезію включено до збірки | [
{
"marker": "А",
"text": "«З вершин і низин»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Зів’яле листя»"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Мій Ізмарагд»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Давнє й нове»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Із днів журби»"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Івана Франка та виконайте завдання**
*Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!*
*Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.*
Говорячи в другій строфі про свою любов, поет використовує | [
{
"marker": "А",
"text": "антитезу"
},
{
"marker": "Б",
"text": "тавтологію"
},
{
"marker": "В",
"text": "риторичне звертання"
},
{
"marker": "Г",
"text": "риторичне запитання"
},
{
"marker": "Д",
"text": "оксиморон"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Івана Франка та виконайте завдання**
*Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!*
*Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.*
Віршовий розмір твору | [
{
"marker": "А",
"text": "хорей"
},
{
"marker": "Б",
"text": "ямб"
},
{
"marker": "В",
"text": "дактиль"
},
{
"marker": "Г",
"text": "амфібрахій"
},
{
"marker": "Д",
"text": "анапест"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Івана Франка та виконайте завдання**
*Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!*
*Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.*
У творі використано | [
{
"marker": "А",
"text": "паралельне римування"
},
{
"marker": "Б",
"text": "перехресне римування"
},
{
"marker": "В",
"text": "кільцеве римування"
},
{
"marker": "Г",
"text": "білий вірш"
},
{
"marker": "Д",
"text": "монориму"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Антоніми вжито в прислів’ї | [
{
"marker": "А",
"text": "Глибше орати – більше сіна мати."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Шануй учителя, як родителя."
},
{
"marker": "В",
"text": "Не бажай синові багатства, а бажай розуму."
},
{
"marker": "Г",
"text": "У червні на полі густо, а надворі пусто."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Фразеологізм *стріляний горобець* означає | [
{
"marker": "А",
"text": "боязкий"
},
{
"marker": "Б",
"text": "кмітливий"
},
{
"marker": "В",
"text": "досвідчений"
},
{
"marker": "Г",
"text": "сміливий"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Простим є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Не доля вирішує – людина творить свою долю."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг."
},
{
"marker": "В",
"text": "Світло хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Числівник є в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Тричі крига замерзала, тричі розтавала."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Козацький полк ділився на сотні."
},
{
"marker": "В",
"text": "На репетицію прийшло п’ятеро хлопців."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Раптово вдарив двадцятиградусний мороз."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери речень**) і виконайте завдання**
(1) Які тут, на крутому схилі гори, зеленіли дерева! (2) Чия буйна фантазія позбирала їх із *усіх-усюд* до цього товариського гурту, й тепер вони створили мальовничу строкату сім’ю! (3) Простір між стовбурами, пронизаний світлом літнього сонця, *без упину* манив загадковим затишком. (4) Батько *рано-вранці* йшов від дерева до дерева й перед кожним зупинявся на коротку мить наче здибався зі знайомою людиною. (5) Цей сад на схилі гори творили не тільки розлогі яблуні, а й посаджені ще *позаторік* зовсім молоденькі яблуньки.
Орфографічну помилку допущено в слові | [
{
"marker": "А",
"text": "усіх-усюд"
},
{
"marker": "Б",
"text": "без упину"
},
{
"marker": "В",
"text": "рано-вранці"
},
{
"marker": "Г",
"text": "позаторік"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери речень**) і виконайте завдання**
(1) Які тут, на крутому схилі гори, зеленіли дерева! (2) Чия буйна фантазія позбирала їх із *усіх-усюд* до цього товариського гурту, й тепер вони створили мальовничу строкату сім’ю! (3) Простір між стовбурами, пронизаний світлом літнього сонця, *без упину* манив загадковим затишком. (4) Батько *рано-вранці* йшов від дерева до дерева й перед кожним зупинявся на коротку мить наче здибався зі знайомою людиною. (5) Цей сад на схилі гори творили не тільки розлогі яблуні, а й посаджені ще *позаторік* зовсім молоденькі яблуньки.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "першому"
},
{
"marker": "Б",
"text": "другому"
},
{
"marker": "В",
"text": "третьому"
},
{
"marker": "Г",
"text": "четвертому"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери речень**) і виконайте завдання**
(1) Які тут, на крутому схилі гори, зеленіли дерева! (2) Чия буйна фантазія позбирала їх із *усіх-усюд* до цього товариського гурту, й тепер вони створили мальовничу строкату сім’ю! (3) Простір між стовбурами, пронизаний світлом літнього сонця, *без упину* манив загадковим затишком. (4) Батько *рано-вранці* йшов від дерева до дерева й перед кожним зупинявся на коротку мить наче здибався зі знайомою людиною. (5) Цей сад на схилі гори творили не тільки розлогі яблуні, а й посаджені ще *позаторік* зовсім молоденькі яблуньки.
Відокремленим означенням ускладнено речення | [
{
"marker": "А",
"text": "перше"
},
{
"marker": "Б",
"text": "третє"
},
{
"marker": "В",
"text": "четверте"
},
{
"marker": "Г",
"text": "п’яте"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Префікс *при-* пишеться в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "пр..бувати, пр..гарний, пр..везений, пр..писаний"
},
{
"marker": "Б",
"text": "пр..вертати, пр..балтійський, пр..леглий, пр..сяга"
},
{
"marker": "В",
"text": "пр..клеєний, пр..сісти, пр..тримати, пр..веселий"
},
{
"marker": "Г",
"text": "пр..кручувати, пр..старий, пр..вітання, пр..вітний"
},
{
"marker": "Д",
"text": "пр..кликаний, пр..класти, пр..дивний, пр..нести"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Літеру *и* на місці крапок треба писати в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "д..р..жабль, през..дент, п’єд..стал, Амер..ка"
},
{
"marker": "Б",
"text": "мереж..во, реч..татив, вел..чезний, С..рія"
},
{
"marker": "В",
"text": "к..шеня, Пак..стан, дез..нфекція, л..ман"
},
{
"marker": "Г",
"text": "мар..во, Ват..кан, Флор..да, кр..тичний"
},
{
"marker": "Д",
"text": "с..нус, кор..да, рец..див, дез..нформація"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Апостроф пишеться в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "верхів..я, довір..я, різдв..яний, пов..язаний"
},
{
"marker": "Б",
"text": "круп..є, міжбрів..я, р..яска, з..юрмитися"
},
{
"marker": "В",
"text": "мін..юст, верб..я, перемир..я, інтерв..ю"
},
{
"marker": "Г",
"text": "сузір..я, під..яремний, зв..язківець, б..юджет"
},
{
"marker": "Д",
"text": "зав..язь, роз..єднати, ін..єкція, бр..яжчати"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Подвоєння літер на місці пропуску НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "облич..я, гусен..я, барок..овий, щаст..я"
},
{
"marker": "Б",
"text": "лист..я, фарбован..ий, молодіст..ю, від..іл"
},
{
"marker": "В",
"text": "червон..а, Галич..ина, набран..ий, священ..ий"
},
{
"marker": "Г",
"text": "безсмерт..я, побуквен..ий, фін..ський, піц..а"
},
{
"marker": "Д",
"text": "повіст..ю, солов’їн..ий, щен..я, бут..я"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Допущено помилку у відмінюванні числівника | [
{
"marker": "А",
"text": "шестистам чотирнадцятьом"
},
{
"marker": "Б",
"text": "семидесятьох п’ятьох"
},
{
"marker": "В",
"text": "на вісімдесяти дев’яти"
},
{
"marker": "Г",
"text": "сорока чотирма"
},
{
"marker": "Д",
"text": "чотирьомстам трьом"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "п’ять з половиною кілограм"
},
{
"marker": "Б",
"text": "три стола"
},
{
"marker": "В",
"text": "півтора сантиметри"
},
{
"marker": "Г",
"text": "чотири художники"
},
{
"marker": "Д",
"text": "п’ять цілих і сім десятих тонн"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Неправильно побудовано словосполучення | [
{
"marker": "А",
"text": "неправильна відповідь"
},
{
"marker": "Б",
"text": "приймати участь"
},
{
"marker": "В",
"text": "наполягати на своєму"
},
{
"marker": "Г",
"text": "відчинити двері"
},
{
"marker": "Д",
"text": "провести захід"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прикладки слід писати в лапках у всіх словосполученнях рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "озеро Світязь, цукерки Ведмедик, село Веселе"
},
{
"marker": "Б",
"text": "квітка тюльпан, напій Фанта, пес Пірат"
},
{
"marker": "В",
"text": "місто Прилуки, фірма Оріон, роман Московіада"
},
{
"marker": "Г",
"text": "готель Харків, печиво Сюрприз, комедія Мина Мазайло"
},
{
"marker": "Д",
"text": "фільм Сяяння, дівчина Марійка, холодильник Норд"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Разом пишуться всі слова в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "напів/автомат, авіа/промисловість, режисер/постановник"
},
{
"marker": "Б",
"text": "північно/кримський, відео/апаратура, навчально/виховний"
},
{
"marker": "В",
"text": "одно/разовий, давньо/український, загально/державний"
},
{
"marker": "Г",
"text": "електро/устаткування, фізико/географічний, західно/український"
},
{
"marker": "Д",
"text": "теле/компанія, пів/години, крем/брюле"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Не змінюються всі слова в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "створивши, замолоду, бюро, театр"
},
{
"marker": "Б",
"text": "ложе, пенсне, рагу, ледве"
},
{
"marker": "В",
"text": "поні, дивно, зранку, маестро"
},
{
"marker": "Г",
"text": "човен, шість, мій, читав"
},
{
"marker": "Д",
"text": "кенгуру, кімоно, віче, пишучи"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Поширене означення НЕ ВІДОКРЕМЛЮЄТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущено) | [
{
"marker": "А",
"text": "Приголомшений велемудрою наукою я підводжуся з охололої стерні."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Шепіт пальмових гаїв і сузір’я схожі на тяжкі виноградні грона п’янять серце морехода."
},
{
"marker": "В",
"text": "Двічі тяжко поранений раз майже вбитий Устим аж тоді в степу повірив, що вцілів."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Нагрітий за літо яр дихав Сашкові в обличчя перецвілими будяками."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Стомлені дорогою ми майже не розмовляли ледве тримаючись на ногах."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Букви *я, ю, є, ї* позначають два звуки в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "інтерв’ю, нянька, професія, ягуар"
},
{
"marker": "Б",
"text": "рельєф, торф’яний, фантазія, об’їзд"
},
{
"marker": "В",
"text": "пів яблука, клієнт, зброяр, лялька"
},
{
"marker": "Г",
"text": "явір, земля, слов’янський, ескадрилья"
},
{
"marker": "Д",
"text": "ідея, юстиція, конферансьє, життєпис"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Тире між підметом і присудком НЕ ПОТРІБНЕ в реченні (розділові знаки пропущено) | [
{
"marker": "А",
"text": "У наш час екологія це розгалужена система наук."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Козак як мала дитина."
},
{
"marker": "В",
"text": "Природа ось законодавець смаку краси і досконалості."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Вода добрий друг і помічник людини."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Баобаб дуже високе дерево."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Закінчення *-а(я)* у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "вівторок, параграф, луг, Ужгород"
},
{
"marker": "Б",
"text": "гектар, автомобіль, характер, ясен"
},
{
"marker": "В",
"text": "Дніпро, квадрат, шлунок, Кривий Ріг"
},
{
"marker": "Г",
"text": "четвер, мільйон, вік, Тернопіль"
},
{
"marker": "Д",
"text": "бюлетень, суглоб, Куліш, млин"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Поширеним є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Три верби схилилися."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Сіно було свіже, зелене, пахуче."
},
{
"marker": "В",
"text": "Сонце трудиться в поті чола."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Час минає."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Хлопці накивали п’ятами."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму *"Видно пана по халявах"* відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "людина розкривається в її поведінці"
},
{
"marker": "Б",
"text": "про людину судять з її зовнішнього вигляду"
},
{
"marker": "В",
"text": "досягти чогось постійною роботою"
},
{
"marker": "Г",
"text": "людина з великим досвідом"
},
{
"marker": "Д",
"text": "власною працею добувати засоби для існування"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму *"За милу душу"* відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "цілком даремно"
},
{
"marker": "Б",
"text": "дуже сильно діяти"
},
{
"marker": "В",
"text": "охоче, з дуже великим задоволенням"
},
{
"marker": "Г",
"text": "про щиру, лагідну людину"
},
{
"marker": "Д",
"text": "робити щось приємне"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму *"Як у колесі білка"* відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "про моторну, вертку людину"
},
{
"marker": "Б",
"text": "бути дуже заклопотаним"
},
{
"marker": "В",
"text": "бігати без передишки"
},
{
"marker": "Г",
"text": "безоглядно тікати"
},
{
"marker": "Д",
"text": "поспішати, захекатися"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму *"Бити в хвіст і в гриву"* відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "ризикувати"
},
{
"marker": "Б",
"text": "завдати збитків"
},
{
"marker": "В",
"text": "діяти рішуче, енергійно"
},
{
"marker": "Г",
"text": "дуже сильно діяти"
},
{
"marker": "Д",
"text": "бити різкою, дати волю діям"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Слово *гідність* у висловленні «Наша душа готова для сприйняття лише тих суспільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська **гідність**», можна замінити словом | [
{
"marker": "А",
"text": "ґречність"
},
{
"marker": "Б",
"text": "шляхетність"
},
{
"marker": "В",
"text": "гонор"
},
{
"marker": "Г",
"text": "самоповага"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Виділений фразеологізм має у висловленні «На кожному кроці бачимо **чорним по білому** писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...» значення | [
{
"marker": "А",
"text": "важко зрозуміти, усвідомити, з’ясувати що-небудь або розібратися в чомусь"
},
{
"marker": "Б",
"text": "загальновідома, загальнозрозуміла, елементарна річ"
},
{
"marker": "В",
"text": "цілком ясно, виразно, чітко, зрозуміло"
},
{
"marker": "Г",
"text": "явно, відкрито, відверто"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Фігуру, уживану в текстах публіцистичного стилю мовлення, містять усі уривки з тексту, ОКРІМ | [
{
"marker": "А",
"text": "Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках – ось основна заповідь людини-європейця (рядки 19–20)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже (рядок 13)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно... (рядки 50–52)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства (рядки 33–34)."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Загальним стосовно інших є зміст висловлення | [
{
"marker": "А",
"text": "Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми, а щось інше."
},
{
"marker": "Б",
"text": "І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас природа."
},
{
"marker": "В",
"text": "Це було постійне ламання нас, нищення нас."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Навіть ті чи інші літери казали нам вимовляти так, як хочуть вони."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Текст «Хто є ми самі?» за типом мовлення є | [
{
"marker": "А",
"text": "описом"
},
{
"marker": "Б",
"text": "розповіддю"
},
{
"marker": "В",
"text": "роздумом"
},
{
"marker": "Г",
"text": "роздумом з елементами опису"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Тезу, яку доводять інші висловлення, сформульовано в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно заслуговуємо на назву народ."
},
{
"marker": "Б",
"text": "... Величезна маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і основних елементів: людську гідність і національну свідомість."
},
{
"marker": "В",
"text": "... Величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду не належить ні до якого народу, не говорить ні одною мовою."
},
{
"marker": "Г",
"text": "На кожному кроці бачимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?.. Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей? І дати на це виразну відповідь ми вагаємося."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Тезою, що її спростовує решта висловлень, є висловлення | [
{
"marker": "А",
"text": "Поганий, фальшивий, розрахований на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуджує себе на небуття."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером."
},
{
"marker": "В",
"text": "Національна свідомість – це перша передумова широкої свідомої і творчої діяльності взагалі."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то чому ж не можемо лишитись і ми такими?"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте уважно текст і виконайте завдання**
**Хто є ми самі?**
(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.
(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.
(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.
*За У. Самчуком
(602 слова)*
Ознаки стилю мовлення, притаманні тексту «Хто є ми самі?», описано в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "використання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, фразеологізмів, повторів, наявність питальних речень, у тому числі риторичних запитань, окличних речень, оцінних суджень"
},
{
"marker": "Б",
"text": "уживання термінів, перевага складних конструкцій над простими, повних речень над неповними, точність, логічність викладу"
},
{
"marker": "В",
"text": "необмежене використання мовних засобів, широке вживання слів у переносному значенні, емоційно забарвленої лексики, метафоричність, образність викладу"
},
{
"marker": "Г",
"text": "уживання канцелярської лексики, нейтральних мовних засобів, відсутність емоційно забарвлених слів"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |